Сьогодні, 8 січня, Кропивницький у скорботі провів в останню путь своїх земляків, які поповнили Небесне Воїнство, до кінця виконавши свій обов’язок перед Україною.
Місто попрощалося із солдатами Андрієм Балацьким, Віктором Філоненком, молодшим сержантом Олександром Матненком та капітаном поліції Максимом Негарою.
Олександр Матненко
Олександр Матненко народився 10 червня 1981 року в місті Помічна. Навчався у ліцеї «Гармонія», де сформувалися його життєві принципи – відповідальність, працьовитість та повага до людей.
Навесні 2025 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Після навчання був призначений командиром механізованого батальйону. Мав статус учасника бойових дій, ветерана війни. Завдяки професіоналізму, внутрішній культурі та вмінню приймати виважені рішення здобув авторитет серед побратимів і командирів.
21 грудня 2025 року на Харківщині його серце зупинилося. Вірний присязі та українському народові, він віддав життя за свободу і незалежність держави. Олександру було 44 роки.
Віктор Філоненко
Віктор Філоненко народився 16 лютого 1966 року в селі Маріуполь Кропивницького району. Навчався у Рощахівському ліцеї, після чого працював у закладі освіти завідувачем господарської частини. Згодом проходив строкову військову службу.
З перших днів повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, він приєднався до Збройних Сил України. Після підготовки був зарахований водієм-електриком ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів територіальної оборони. Сумлінно виконував свої обов’язки, розуміючи важливість кожної деталі для обороноздатності підрозділу. Мав статус учасника бойових дій.
02 січня 2026 року серце Віктора Філоненка зупинилося у Слов’янську Донецької області під час проходження служби. Йому було 59 років.
У мирному житті він був щирою, відкритою і доброю людиною, захоплювався риболовлею, цінував спокій і природу. Найбільшою цінністю для нього була родина, для якої він був надійною опорою.
Андрій Балацький
Андрій Балацький народився 6 вересня 1996 року у Кропивницькому. Закінчив Новомиколаївську гімназію, після чого здобув професію автослюсаря у Кропивницькому вищому професійному закладі освіти.
У вересні 2023 року знову став на захист України у складі Збройних Сил. Пройшов навчання у Німеччині та Іспанії, після чого був зарахований стрільцем-снайпером мотопіхотного батальйону. Брав участь у боях на найскладніших напрямках, був дисциплінованим, мужнім і надійним побратимом.
Свій останній бій Андрій прийняв 19 липня 2024 року поблизу населеного пункту Прогрес Покровського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 27 років.
У цивільному житті він був світлою і творчою людиною, захоплювався музикою, писав речитатив, через який передавав свої думки та почуття. Найбільшою любов’ю Андрія була його донька, заради якої він мріяв про мирну та вільну Україну.
Максим Негара
Максим Негара народився 4 липня 1987 року в Новомиргороді. Закінчив місцевий ліцей, вступив до Кіровоградського національного технічного університету на спеціальність «Комп’ютерна інженерія», де також пройшов військову кафедру.
З початком війни добровільно став на захист держави, вступив до підрозділів «Лють» та «Хижак». У строю був спокійним, відповідальним і надійним, користувався довірою побратимів та командирів, завжди залишався вірним присязі.
5 січня 2026 року капітан поліції Максим Негара отримав смертельні поранення під час бою поблизу населеного пункту Ганнівка Добропільської громади на Донеччині. Йому було 38 років.
У житті Максим був щирим, доброзичливим і життєрадісним. Для доньки – прикладом і захистом, для дружини – опорою та підтримкою, для друзів – вірним товаришем. Його світло, любов і людяність назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав.
