Press "Enter" to skip to content

Чому люди зраджують

Здавалося б, питання про постійні людські зради настільки однозначне, що з етичної точки зору він навіть відповіді не вимагає. Але чомусь на практиці життя виходить, що одних людей від конкретних дій зупиняють лише принципи, інші роблять емоційну зраду, яку у нас визнають чи не серйознішою за фізичну, треті допускають помилку хоча б у думках. Природно, що є та категорія (і таких, до речі, чимало), яка й зовсім совість убік відкинула і походи ліворуч вважає абсолютною нормою цілком здорового полігамного суспільства.

Простіше кажучи, людство хоча б щодо, але торкається теми зрад постійно. І річ іноді навіть не в тому, щоб дізнатися, а в чому саме криється сімейне щастя або яким чином свій шлюб зміцнити, у сенсі не допустити бажання бажати когось третього, не завжди, як виявляється, зайвого. А в тому, щоб у принципі зрозуміти, чому людям потрібно змінювати. Простіше кажучи, навіщо насправді багато хто з нас змінює? Невже ми цього запрограмовані?

Ні туди, ні сюди

Усталена в суспільстві думка про те, що люди схильні до моногамії, насправді зовсім невірна, точніше навіть сказати, неприродна природа. Зрада є цілком логічним та природним механізмом еволюції, покликаним забезпечувати генетичну різноманітність потомства. Мабуть, це одна з найулюбленіших відмовок тих товаришів, які пояснюють свою статеву нестриманість у серйозних стосунках.

Але, хоч як це смішно, і полігамія для нас також є протиприродною. І пов’язано це насамперед із тим, що з численних зв’язках у давнину неможливо було зрозуміти, де чиї діти. У результаті подібному соціумі панували як інфекції та захворювання, а й генетичні мутації, пов’язані з перемішуванням родинних генів. Простіше кажучи, з погляду еволюції безладна полігамія так само небезпечна для людини, як і моногамія. А значить, та сама логіка працюватиме і в зворотному порядку: бути в парі з однією людиною і зберігати їй вірність – це настільки ж нормально, як і змінювати. Звучить дивно, але це так.

Уникнення конфлікту

Існує типологія природи зрад, яка і визначає, власне, причину, чому людина зважилася на цей крок. І однією з найчастіших є зрада внаслідок уникнення сім’ї відкритого конфлікту. За фактом тут «поворот ліворуч» постає як гнів, образа чи агресія, яку дружині чи дружині просто потрібно виплеснути межі стосунків просто оскільки всередині самої сім’ї існують «рамки». Найчастіше це шлюбні спілки, де не прийнято говорити відкрито, відверто, а партнери тримають обличчя та імітують ідеальність. У таких парах сварка є показником дефектності відносин, тому одна із сторін відчайдушно вдає, що нічого не відбувається, а друга – вирішується на зраду.

Зрада та сексуальне підґрунтя

Ще кілька типологій спирається, що логічно і зрозуміло, історію інтимних відносин у парі. Природно, що з нестачі якісного чи різноманітного сексу чи, навпаки, через постійних маніпуляцій з допомогою інтимної близькості в людини виникає потреба нормального, здорового заповнення цієї графи його життя.

Сексуальна прихильність до іншого об’єкта, іноді безконтрольна або, навпаки, надумана, а найчастіше перебільшена, також є однією з найчастіших причин для здійснення зради. В останньому випадку єдине, що може контролювати дії людини, – це його власні принципи, сила волі та відповідальність за майбутнє сім’ї. Іншого просто не дано.

Зрада на вихід

Зрада на вихід – це поняття, яке можна позначити інакше як бажання уникнути остаточного рішення. Це справжнісінькі емоції на піку, коли вже більше немає сил терпіти, мовчати і далі продовжувати сімейне життя, але при цьому і катом бути не хочеться. Ось і виходить у результаті, що людина не просто робить зраду, а робить це буквально з надривом, з бажанням бути захопленим, щоб партнер вже самостійно міг поставити остаточну точку в їхній спільній історії.

Природно, що типологію зрад можна продовжувати практично нескінченно, а в кожного дослідника чи психотерапевта виявиться своя теорія щодо цього. Так чи інакше, запрограмувати себе на майбутнє без зрад чи гарантувати вірність партнера, на превеликий жаль, фактично неможливо. Зраду близької людини чи власну можна лише прийняти і пережити, якщо вона з вами таки трапилася. І рухатись далі.

Новини партнерів

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі