Press "Enter" to skip to content
Людина після інсульту дурнішає: правда чи міф? - Відповідає невролог

Людина після інсульту дурнішає: правда чи міф? – Відповідає невролог

«Доктор, близька людина після інсульту стала несхожою сама на себе, каже дурниці, погано розуміє, нічого не пам’ятає…» – це типова скарга родичів пацієнта на прийомі у невролога. Сам хворий у такій ситуації зазвичай не відчуває дискомфорту, тому що вже не здатний до адекватної оцінки того, що відбувається. Чому пацієнт до інсульту був здоровою та активною людиною, а після інсульту перетворився на руїну, хоча руки та ноги у нього, як і раніше, працюють?

Когнітивні порушення

Це погіршення пам’яті, зниження уваги, критичного ставлення до своїх дій, порушення емоційно-вольової сфери. Перелічені проблеми виникають після інсульту, оскільки відбувається ураження стратегічно важливих зон у мозку та нейронних зв’язків між ними. Іноді трапляється так, що пацієнт переніс «мовчазні» інсульти, які ніяк не проявляли себе, але спрацював накопичувальний ефект, і саме останній інсульт стає тією точкою відліку, коли родичі помічають явні зміни в особистості хворого.

Дослідження показують: ризик когнітивних порушень після інсульту можна передбачити. Найімовірніше, вони будуть, якщо:

  • пацієнт старше 75 років;
  • має низький рівень освіти;
  • до інсульту був скромний IQ (коефіцієнт інтелекту);
  • пацієнт не лікував підвищений тиск, миготливу аритмію та інші кардіологічні хвороби, а також цукровий діабет;
  • магнітно-резонансна томографія виявила велике ураження мозку.

Якщо ви відзначили якийсь із факторів ризику, це не означає, що варто перейти в режим «фаталізм» і не займатися реабілітацією потерпілого від інсульту. Навпаки, потрібно докладати максимальних зусиль для відновлення якості життя та навичок близької людини.

Депресія

Ще одна причина зміни поведінки пацієнта після інсульту – депресія. У людей похилого віку вона часто ховається за маскою дратівливості, шкідливості, поганого характеру і склочності. Іноді після інсульту люди стають схильні до нападів гніву, виявляють неабияку агресію, але через деякий час заспокоюються – доти, доки якась дрібниця знову не виведе їх із себе.

Часто депресія після інсульту проявляється апатією, зниженням мотивації.

В Україні це чомусь вважається варіантом норми: мовляв, після шістдесяти пора до землі звикати, а не радіти життю. І це обурлива помилка. Тому що людина будь-якого віку має право жити щасливо і щодня відчувати радість.

Інші хвороби

На жаль, після інсульту підвищується ймовірність дебюту деменції. Це виражені когнітивні порушення, які призводять до повної безпорадності в побуті: людина не може приготувати обід або хоча б знайти його в холодильнику і підігріти, не в змозі оперувати карткою або готівкою в магазині, губиться навіть у знайомих місцях. Іноді деменція має безпосереднє відношення до інсульту і є закономірним наслідком: таку деменцію називають судинною. Буває і так, що деменція розвивалася у своєму темпі до інсульту, а потім стала очевидною всім близьким пацієнта. Так відбувається при хворобі Альцгеймера.

Чи допоможуть ноотропи повернути все, як було?

В Україні, як і раніше, прийнято вважати, що є спеціальні таблетки або уколи, які допоможуть відновити втрачені після інсульту функції. У тому числі й скоригують когнітивні порушення рівня «як було». Виробники ноотропів відчайдушно цей міф підтримують, бо зацікавлені у продажу «дива» людям, які раді повірити в нього.

На жаль, дива не станеться.

Історія фармакології не знає ліків, які хоч трохи допомогли б відновити втрачені після інсульту функції. Те, що було знищено «судинною катастрофою», – факт, що відбувся, і відновлення можливе, але не за допомогою таблеток. Потрібна робота фахівців різної спрямованості: це логопед, інструктор ЛФК, лікар-реабілітолог, ерготерапевт, психолог та інші професіонали більш вузької спрямованості, наприклад, кистьові терапевти, які займаються відновленням специфічних, тонко координованих рухів пензля після інсульту.

Важливе виправлення: це не означає, що таблетки для зниження тиску, підвищеного рівня глюкози в крові та інші препарати варто відмінити. Вони саме допомагають знизити ризик повторного інсульту.

Як же бути?

Займатися повноцінною реабілітацією. Звучить страшно, чи не так? І рука сама тягнеться у бік добре знайомого мексидолу або актовегіну, які до того ж палко схвалює ваш дільничний терапевт.

Але реабілітація – це зовсім не страшно і посильно.

Навіть якщо у вашому місті немає такого рідкісного птаха, як ерготерапевт (це фахівець, який допомагає пацієнту заново вибудувати звичайне життя, залишаючись максимально самостійним: наприклад, завантажити білизну в пральну машинку, приготувати собі простий сніданок, з’їсти його, помити посуд і прибрати його в шафа, вийти в найближчий магазин за хлібом, не витративши на це дію весь запас своїх невеликих сил).

Важливо зрозуміти, що когнітивні здібності як м’язи.

Так само, як опорно-руховий апарат складається з безлічі м’язів, так і когнітивні навички вишиковуються з безлічі опцій. Це пам’ять, увага, можливість формулювати свої думки усно та письмово, нарешті, творчі здібності.

Для тренування окремих груп м’язів є спеціальні вправи. І для тренування навичок так само застосовуються прості на вигляд дії: від розфарбовування дрібних деталей у звичайній антистрес-розмальовці до гри в міста. Це можуть бути і простіші завдання, суть одна: визначити, де є дефіцит, і працювати в напрямку хоча б мінімального відновлення.

Схоже на розвиваючі ігри з дитиною? Саме так, і принцип той самий: чим більше часу вдасться присвятити заняттям, чим різноманітнішими вони будуть і чим більше наближені до тих побутових навичок, які потрібно підтягнути у людини, яка перенесла інсульт, тим краще. Головне – робити хоч щось щодня, ніж нарікати на неможливість створити ідеальні умови для реабілітації.

Новини партнерів

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі